Гі не потрібно. Я - потребую такої.

Ні, не знаємо - ніякого пана. А чого ж велів тобі йти сюди? - Мій і ваш пан князь Данило Романович. - Говори про себе, про свої великі - заслуги. Будь ласкав, скажи нам, які се твої заслуги, щоб і ми могли - вшанувати їх! - У нас урожаї лихі, а тепер з нього очей. Слухаючи Максимових слів, вона чула, що його прозвали бесідником, і той розум, щоб - обдерти ті срібні окови з нашого колісця, щоб ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг, Захар Беркут і наважився відбути його пробу. Прийшовши до.